НАША ІСТОРІЯ - ЯК ЦЕ ПОЧИНАЛОСЯ, РОЗВИВАЛОСЯ, ДО ЧОГО ПРИЗВЕЛО...

– Тоді ніхто не знав, з чого потрібно починати і чим займатися: реабілітацією, оздоровленням чи великим спортом, – розповідає незмінний начальник Центру інвалідного спорту Волині Володимир Гащин. – На початку своєї роботи ми спиралися на допомогу УТОС і УТОГ. У цих товариствах ще за радянських часів проводили всесоюзні змагання. Першими тренерами центру стали інваліди-активісти.

Це тепер спортсмени-інваліди з різними вадами займаються у секціях з легкої атлетики, футболу, фехтування, біатлону, настільного тенісу, пауерліфтингу і здобувають нагороди паралімпіад, дефлімпійських ігор, європейських і світових чемпіонатів. Але досі пам'ятним для працівників центру є дебют волинян на серйозних змаганнях.

– У Рівному проводили чемпіонат України з настільного тенісу серед спортсменів з вадами опорно-рухового апарату. На виїзд троє спортсменів і я вирушили на «Запорожці». Був грудень, за кермом сидів власник «інвалідки» Володимир Музичин, на даху авто прикріплений його інвалідний візок. Ми пробивалися через снігові замети на дорогах, а в салоні стояв холод, адже не працювала автомобільна пічка. Про якісь результати тоді ніхто й не думав, подвигом була сама поїздка, – пригадує директор обласної дитячо-юнацької спортивної школи для інвалідів Оксана Рожок.

Шукати людей, бажаючих займатися у центрі, на початках доводилося по знайомих чи просто на вулиці. Тоді тренери роздавали візитки, які друкували пачками, але їх все одно постійно не вистачало. Звертали увагу і на найменших – у спеціалізованих дитячих садочках проводили спартакіади. Їх тренери пам'ятають і не забувають. Зараз багато хто з тих хлопчиків і дівчаток уже дорослі спортсмени – члени збірної команди України. Тепер про нас знають, завдяки досягненням спортсменів-вихованців центру та наполегливій роботі тренерів. Вже традиційно у грудні проводяться рекреаційно-спортивні ігри з метою залучення неповносправних осіб до здорового способу життя, занять оздоровчим спортом та інтеграції в суспільство, сприяння створенню спортивних секцій для інвалідів, які вирішать займатися спортом на професійному рівні та духовної підтримки людей з обмеженими руховими можливостями.

Нині у центрі інвалідного спорту Волині працює два тренери, ще вісім штатних одиниць є в ОДЮСШ для інвалідів. Проте, каже Володимир Гащин, є проблема з кадрами. Переважно у волинському «Інваспорті» працюють люди пенсійного або передпенсійного віку. Бажаючих продовжувати справу серед молоді знайти важко.

– Потрапити до хорошого тренера проблематично. Бо дуже важливо, аби він не просто був гарним фахівцем, а й щиро любив інваліда, з яким працює. Якщо будеш ставитись до своїх підопічних формально, вони це одразу відчують і закриються. Дехто навіть не може дивитися наші змагання. А ми ставимося до своїх підопічних як до рівних. Ми ніколи не називаємо їх інвалідами – вони у нас спортсмени, – каже Володимир Дмитрович.

Що цікаво, нерідко вихованці волинського «Інваспорту» створюють конкуренцію здоровим спортсменам. Гарним прикладом цьому є спортсменка-ампутантка лижниця і біатлоністка Юлія Батенкова. У вісім років дівчина потрапила у страшну автокатастрофу, в якій загинули її мама та брат. Юля тоді втратила праву руку. Нині вона багаторазова призерка двох паралімпіад, але виступає й на чемпіонатах України серед здорових і дістається фінішу не останньою. Юлію Батенкову під час інтерв'ю для одного київського журналу запитали, чи погодилася б вона повернути здоров'я, але при цьому втратити свої спортивні успіхи. На що дівчина відповіла: «Я не думаю про це. Життя не можна змінити – що сталося, те сталося, і немає сенсу фантазувати або зайвий раз переживати. Я дуже задоволена своїм життям, незважаючи на усі випробування. І потім, якби не сталося моєї травми, я не зустріла б свого улюбленого чоловіка (теж інваліда-ампутанта без ноги). А це, погодьтеся, дуже дорогого коштує».

Справжнім відкриттям волинського центру інвалідного спорту є заслужений майстер спорту Олександр Колодій. Після важкої хвороби, перенесеної у дитинстві, Саша повністю втратив слух, а кілька років тому знайшов себе у кульовій стрільбі з пістолета. Глухий снайпер з Волині зробив фурор на чемпіонаті України, пробившись у фінальну шістку. Тоді з хлопцем потоваришував чемпіон Олімпійських ігор у Пекіні львів'янин Олександр Петрів. Він почав підтримувати колегу порадами і не тільки. Олександр Колодій на змаганнях отримав змогу користуватися чемпіонською зброєю свого тезки. Зовсім нещодавно волинянин встановив три рекорди Європи серед спортсменів з вадами слуху. Континентальна першість відбувалася у вересні в німецькому Мюнхені. Колодій в особистому заліку у п'яти дисциплінах завоював чотири золотих і одну срібну медаль. Ще два «золота» і два «срібла» заробив у командному заліку.

Поява видів спорту, в  яких можуть брати участь інваліди, пов’язані з іменем англійського нейрохірурга Людвіга Гуттмана. Вперше змагання для інвалідів були проведені 28 липня 1948 року на базі Сток-Мандевільського госпіталю, які пізніше переросли в міжнародні. З кожним роком збільшувалась кількість учасників, розширювалася географія країн, зростала кількість видів спорту. У 1956 році Людвіг Гуттман розробляє хартію спортсменів-інвалідів, а у 1988 році в Сеулі (Корея) міжнародні змагання отримують статус Паралімпійських ігор.Графічним символом світого пралімпійського руху стали червона, синя та зелена напівсфери,  які символізують розум, тіло, нескорений рух. В міжнародному Паралімпійськоу русі Україну представляє Національнийй комітет спорту інвалідів України.

Формування спортивного руху інвалідів в Україні веде початок з 1989 року. Саме  цей час почали створюватись фізкультурно-спортивні та оздоровчі клуби інвалідів. У подальшому ці громадські об’єднання стали основою для створення національних федерацій спорту інвалідів з різними видами ураження. Завдяки зусиллям громадських організацій інвалідів та державній підтримці в 1993 році в Україні зявилася унікальна державна структура фізичної культури і спорту інвалідів “Інваспорт”.

В цьому ж році розпорядженям Представника Президента у Волинській області від 20 квітня за № 153 був створений Центр інвалідного спорту Волині. Основним завданням Центру стало формування спортивного руху інвалідів, розвиток паралімпійського руху, як соціальної реабілітації людей з обмеженими можливостями.На початку своєї діяльності Центр опирався на допомогу Українських товариств охорони сліпих і глухих. Першими помічниками  його були інваліди-активісти, які сприяли організації фізкультурно-оздоровчої та спортивно-реабілітаційної роботи серед осіб з обмеженими фізичними можливостями.У Шацькому районі в 1993 році проведено спартакіади серед осіб з вадами слуху та в 1994 - з вадами слуху та ураженням опорно-рухового апарату. В змаганнях брали участь команди міст Луцька, Володимир-Волинського, Ковеля та Нововолинська. Учасники змагалися з волейболу, міні-футболу, рибної ловлі та  армрестлінгу.

Працівниками Центру проводиться робота у спеціальних навчальних закладах освіти – дитячих садочках, загальноосвітніх школах тощо.Спортсмени-інваліди стали виїзджати на чемпіонати та першості України з різних видів спорту.“Першою ластівкою” у великому спорті з поміж волинських спортсменів стала волейболістка з порушенням слуху Юлія Солярук, яка на Всесвітніх іграх глухих 1997 року у Данії  в складі збірної команди України стала срібною призеркою. Юлії Солярук першій із волинських спортсменів присвоєно почесне звання “Майстер спорту України міжнародного класу”.

Гордістю інвалідного спорту Волині є футбольна команда з наслідками ДЦП. Очолює її колишній гравець футбольної команди “Торпедо” Луцьк Юрій Васильович Тимофеєв, нині тренер-викладач обласної дитячо-юнацької спортивної школи інвалідів, страший тренер збірної команди України. В команді виховано чемпіонів і призерів літніх Паралімпійських ігор, чемпіотів світу та Європи. У 1997 році вперше Центром інвалідного спорту Волині проведено визначення кращих спортсменів. У 1999 році при Центрі інвалідного спорту Волині було відкрито дитячо-юнацьку спортивну школу інвалідів. Крім міста Луцька, відділення з видів спорту працюють в містах Володимир-Волинському, Ковелі, Нововолинську та Луцькому районі.В цьому ж році, за підсумками перших Всеукраїнських літніх спортивних ігор, Центр інвалідного спорту Волині посів перше місце серед областей третьої групи та був нагороджений Кубком Президента України.По завершенню ХІ літніх Паралімпійських ігор (м. Сідней, 2000 р.) спортсмени-інваліди стали одержувати щомісячні стипендії голови обласної державної адміністрації.

Золотими літерами в історію зимових видів спорту (біатлон, лижні гонки) вписано імена Юрія Костюка та Юлії Батенкової-Бауман. Під час урочистого відкриття зимових Паралімпійських ігор у Солт-Лейк-Сіті (США, 2002 р.) Юрію Костюку доручено нести прапор нашої держави.Поряд з іншими видами спорту в області розвивається  пауерліфтинг (вади зору та ураження ОРА), фехтування на візках (ураження ОРА), футбол-ампутантів, стрільба кульова (вади слуху) та ряд інших видів спорту.Юні спортмени-інваліди є постійними учаниками Всеукраїнської Спартакіади “Повір у себе”. Ними завойовано 105 перших, 70 других та 55 третіх місць.

У 2008 році обласні державна адміністрація та рада підтримали пропозицію Центру інвалідного спорту Волині про щорічну виплату одноразових грошових винагород спортсменам-інвалідам і тренерам області. Положення про їх виплату затверджено рішенням обласної ради 8 серпня 2008 року.За майже 21 рік роботи Центру інвалідного спорту Волині (нині Волинський регіональний центр з фізичної культури і спорту інвалідів “Інваспорт”) в області підготовлено 9 заслужених майстрів спорту України, 19 майстрів спорту України міжнародного класу та 14 майстрів спорту України.Волинська область, одна із не багатоьох областей України, яка має чемпіонів Паралімпійських літніх, зимових і Дефлімпійських ігор. Понад 90 разів на честь волинських спортсменів здіймався національний прапор, а також більше ніж 40 разів лунав держаний гімн в честь перемог волинян в складі збірної команди України.

За вагомий внесок у розвиток спорту вищих досягнень, успішні виступи на Паралімпійських (літні та зимові) і Дефлімпійських іграх, чемпіонатах світу та Європи спортсмени та тренери області нагороджені державними нагородами: орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня – 1 особу; орденом “За заслуги” І ступеня – 2 особи, ІІ ступеня – 4 особи, ІІІ ступеня – 8 осіб; орденом “За мужність” ІІІ ступеня – 1 особу; орденом “Княгині Ольги” ІІ ступеня – 1 особу, ІІІ ступеня  – 2 особи; орденом Данила Галицького – 1; медаллю “За працю та звитягу” – 4 особи. Спортсмени та тренери також нагороджені Почесними грамотами Верховної  Ради – 2 особи; Почесними грамотами Кабінету Міністрів України – 5 осіб.Сім спортменів одержали квартири – Ігор Литвиненко, Андрій Розтока, Юрій Костюк, Юлія Батенкова-Бауман, Інна Свередюк, Світлана Гедіан та Шевчик Анатолій, а також тренер-викладач Ю.В.Тимофеєв. У червні 2012 року в обласному центрі  відкрито сучасний тренажерний зал обласної дитячо-юнацької спортивної школи інвалідів.

У Центрі інвалідного спорту Волині не всі мають великі результати, але головне не це. Є зараз в нас приклади. Наша молодь тепер має на кого рівнятись. Це дуже важливо було, щоб перші наші ластівочки навчились літати. Так, Юлія Солярук стала першим заслуженим майстром спорту міжнародного класу. Потім четверо волинян у футбольній (ДЦП) збірній засвітилися. Біатлоніст та лижний візочник Юрій Костюк виборов шість паралімпійських медалей. І вже коли в нас є ті маячки, які стали великими спортсменами, яких знають у всьому світі, іншим легше повірити в себе, реалізувати себе. Та крім боротьби та самореалізації, спорт для інвалідів – це і спілкування. Тут люди вчаться жити зі своїми вадами повноцінно, та ще й набувають такої сили духу і любові до життя, яким можуть позаздрити цілком здорові.

Інтерв’ю з Володимиром Гащиним на його 70-річчя дивіться ТУТ